When witches go riding… (УКРАЇНСЬКОЮ)

Вона відчинила двері, і на неї пахнуло здобою та теплом.
Хтось порушує усі правила. Плюс один.
— Сюрприз! — Макар визирнув із кухні і помахав рукою. На просвіт вона побачила, як від цього жесту з нього спорхнув борошняний пил. — Перевдягайся, мий руки, але не дуже квапся до кухні, мені ще хвилин двадцять.
Іноді в такі моменти вона згадувала, як довго вони йшли до цього. Вона, що не знає себе, затиснута й самотня. І він, що шукає наосліп, не справляється зі своєю силою, надто хаотичною, щоб їй можна було дати волю.
І все ж таки, в настрій треба входити поступово. Варвара повела носом, намагаючись зловити аромати, що маяли в повітрі. Духмянило ваніллю та цукерками, було майже жарко.
— Ммм … Що святкуємо?
— Та в мене, як завжди, просто так.
— Ти забув відчинити вікна.
— My bad, трохи притрусило на роботі. А зараз уже не можу, руки брудні.
Плюс два.

Вона відчинила вікно у вітальні, і всередину увірвався подих зими. Акуратний, майже ніжний. Він все ще віддавав вологим від дощів осіннім листям і корою, але в ньому вже відчувалася невідверненість поблизьких заморозків. Жовтень примхливий, але як приємно вимити руки майже гарячою водою, перебивши вечірню вогкість запахом мила з кмином.
— Може, завтра випаде наморозь, — гукнула вона з ванни. Що ж його таке вдягнути…

— Все готове, можеш заходити!
— Ого… — Варя завмерла у дверях.
На столі стояв пишний бісквіт з товстим блискучим шаром карамелізованих шматочків груші. З боків трохи стікав сироп, а в серединці були затиснуті три листочки м’яти, і вся ця краса присипана цукровою пудрою. Макар запалив свічки і заварив чорний і трав’яний чаї у великих прозорих чашках, над якими тоненькими язичками піднімалася пара. Поруч лежала розкрита і трохи надкушена плитка чорного шоколаду з горіхами. Варя, посміхаючись, на секунду притулилася до дверей, а потім не витримала — нахилилася до пирога і жадібно злизала з його боку краплю сиропу.
— От я знав… Гей, у мене руки у борошні!
— Гей? Плюс три. Вечір буде цікавим.
— Звідки плюс три?!
Вона обернулася до Макара, посміхаючись, і м’яко, зовсім легко поклала руки йому на плечі. Вдивилась у рідні очі та побачила нескінченні справи на роботі, токсичних клієнтів та подряпину на бампері. Зітхнула і погладила його волосся, змахнувши частину тривоги і розгладивши випадкову складку на лобі. Обійняла, закопавшись носом, і вдихнула запаморочливий аромат дубового моху і ще щось квіткове. Фіалки. До них додалося терпке нетерпіння. Вона потерлася маківкою об його підборіддя, щоки, шию, вимазуючись у цьому ароматі, загортаючись у нього.
Не витримавши, він обхопив її під сідниці, туго обтягнуті латексною спідницею, і притис до себе дужче. Вона засміялася і відкинула голову назад, змахнувши довгим рудим волоссям чайну пару і знову піднявши хмару борошняного пилу, що було присів відпочити на кухонного острові.
— Плюс чотири. Сам знаєш, — вона знову дивилася йому в очі, вже суворо, притримуючи однією рукою його підборіддя і ніжно наступивши на його стопи гострими носками шкіряних ботфортів, — ніякої самоправності, поки я не скажу. Ти погано поводився і будеш покараний.
— Пані…
— Шш. Ти маєш рацію, спочатку вечеря. Сідай ось тут, біля ніг, я тебе погодую. Якщо на підлогу не впаде ані крихти, то візьму м’якший батіг.

Макар покірно відкривав рота і облизував її пальці, і вона відчувала, як він розслаблюється після складного дня. Його внутрішня сила могла б зрівнятися з Варіною, якби він був жінкою. Але він все ж таки дивився на неї знизу вгору, її власний приручений звір.
Десь зсередини її вкотре займалося полум’я. Сотні жарких частинок завирували, готуючись витанцьовувати у одвічному вогнищі.

Самайн був дуже близько.