— Чай з лимоном і цукром?
— Ага.
На дві чашки. Поки розмішувала ложкою — розлила половину. Чашки поставила на тацю, красиво.
Зачинімо двері, приглушімо світло.
— Чай з лимоном і цукром?
— Ага. А ти?
— Я просто чай.
Мішала обережно — не можна ж безкінечно розливати чай.
Стерла мокрий круглий слід, на тацю, гарно.
Зачинила двері. До ранку ще далеко.
— Ти — чай з лимоном і цукром.
— А ти — просто чай. Міцний?
— Так, так смачніше.
Ранок, здається, був добрим.
— Я — чай. Чорний, міцний, смачний. Я — смачніша.
— А я — чай з лимоном і цукром. Я — смачніший.
Він пішов. Бо ще не був готовий.
— Я буду глінтвейн, холодно. І печені каштани. І булочку з корицею.
— Добре. Я теж візьму глінтвейн. І булочку.
Він не був готовий, але піти виявилося ще гірше. Вона смачно пахла глінтвейном і корицею.
— Може, чаю?
— Я візьму американо.
— Каву?
— Так, звик на роботі.
— Ок.
Вона, як і раніше, пила чай. Дивувалася, що він тепер п’є каву.
Вони дуже різні.
— Тобі американо?
— Так, як завжди.
— Знаєш, в Італії ніхто не п’є американо, особливо зранку. Я візьму еспресо.
— Еспресо?! Він же гіркий.
— Зате справжній.
— Та ну.
Елементарні речі. Вони й досі дуже різні.
— Мені тепер не можна каву. Ну, поки що.
— … Спробую еспресо.
— Я ж казала.
— Еспресо.
— Еспресо.
— Еспресо?!
— Так, він смачніший.
— Я ж казала.
Скільки можна?
— Я не можу чорний чай — нудить. Буду зелений. Каву ж знову не можна.
— Еспресо. Або американо. Не знаю. Нехай буде американо.
— Хм.
— Капучино. А ти?
— Немає часу, потім.
— Ок…
Дістав.
— Я заварила чаю.
— Я не хочу.
— Як хочеш.
Трав’яний чай смачніший.
— Я зайнята.
— Це чай?
— Так, трав’яний. Завари собі свій.
— Я не люблю трав’яний.
— Як хочеш.
А краще — як я хочу. І тільки я одна.
— Я взяла капучино. А що ти зараз п’єш — не знаю.
— Свіжовичавлений апельсиновий сік.
— Хм.
Цього все одно недостатньо.
— Так?
— Почалась війна. Я зберу речі і прийду. Збери дітей.
— Добре…
Він прийде.
Треба налити чаю в термоси.
Еспресо, еспресо, еспресо, еспресо…
Невже це колись закінчиться?
— Я більше не можу пити еспресо. Хіба що з кокосовим. Або навіть капучино з кокосовим.
— А я все ще американо.
— Ага. Хочеш мого спробувати?
— Ну давай. Смачно, хоча не моє. Ти гарна.
Американо, так американо.
— Капучино з кокосовим.
— Американо на декафі.
— На декафі? А смачно?
— Цілком. Спробуєш?
— Давай. Почекайте… Капучино на декафі.
Я ж казав.
Залишити відповідь