Селена в Аліканте та з гарним вирізом, кривувато всміхнулася. Близько двадцяти осіб, із відео — лише вчені. Інші екрани дратували високими логотипами, але вчені важливі лише у заявках на гранти. Більше за невпинний і наростаючий за останню добу головний біль від циклічного чужого меседжу, Андрія виносило, що за всієї його геніальності, — а скромність тільки шкодить науці, — рішення все одно приймає не він. Ну, то хоч ціну собі наб’є. Він повернув екран так, щоб видно було капсулу із проводами.
Від Селени прийшло в особистий чат:
“No jodas. Cuídate. 😘»1
І в загальний, з перекладом:
“Починаймо, доки всі не сконали”
Вони сиділи в своїх мушлях, слухали музику і дрелі, набір звуків і постукувань, щось схоже на сміх, торохтіння… Мова. Несхожа на жодну з відомих. Чужа? Забута? Не вчухаюча по всій планеті вже майже добу в голові у кожного. Від неї у Андрія мимоволі скрипіли зуби. Цікаво, Селена стискає зуби під час…
Гхм.
«Ліза, ти зчитала?»
«Так, мій смертний друг з пустотливими ручками»
Твою ж мать, от навчив. Він глянув на Селену, та морщилася від болю, що наростав.
«Ти імовірно прослухала послання від нелюдського розуму. Враховуючи людську природу, який розвиток подій, якщо люди вестимуть перемовини?»
«Є проблема, Андрію. Воно розумне і хоче панувати. Люди не впораються.».
Він отетерів.
Ліза, під’єднана вже майже рік до біоджерела, могла все. Вона давала поради і оперувала, вичистила світову мережу від фейків і ощасливлювала генетиків і кріобіологів – першим допомогла створити ідеальні ембріони, а другі покладали на неї серйозні надії щодо ангідробіозу. Астрофізики були в черзі…
Не впораються???
«Лізо, у кого шанси в перемовинах вищі?»
«Андрій, я тебе дуже поважаю…»
«Відповідай аналітично»
«Шансів більше у мене».
Запала тиша. А що вони могли, якщо Андрій був батьком біорозвитку Лізи? Він особисто дозволив вструмити перший електрод в оцей-го штучний мозок. Оно, у гніздечку, сидить як курка. Він спав і їв місяцями біля цієї капсули, і якби не Селена…
— Колеги, — він потер скроню, — є пропозиція.
Від Селени прийшло в особистий:
“Que quieres hacer?”
“Relajate, mi amor, — Андрій тер спину, яка вже давно схибила від тривалого сидіння. — Te extraño como un imbecil “2.
Він в двох кроках від відпустки. А тут…
— Судячи зі всього, ми не в змозі будемо провести перемовини успішно, тому що ми му…, — він здивувався, наскільки втомився, — оскільки люди недостатньо розвинені. Тому я пропоную дати їм поспілкуватись. Без нас.
— que?!
— the first contact, and we let it flow as it goes?!
— können wir bewältigen…
Андрій чекав. Вони сиділи там, різнокольорові, пихаті і зашорені, в піджаках і в труселях, з голими п’ятами під столами, мужики і тьотки, сердиті і зарозумілі. Але ж вчені. І ніхто з них не зміг приховати одного: їм було цікаво.
— Andrey, you have the green light. Standard English, please.
Він ледве втриматися, щоб не хмикнути.
«Гей, Лізо!»
«Но, Андрій?»
«Як би там не було, а ти крута»
«🥰😘»
Раптом страшенно захотілося пити. І в туалет.
Ну, Лізка, не підведи!
«You are authorized by the humanity to carry negotiations with the other mind in favor of the humans. You are to deliver updates not less often than every hour. Proceed.»
«Sure, love. The update will be delivered in one hour or earlier.»
Андрій написав Селені, що в неї топ-зачіска. Іспанці працювали над контролем погоди в Україні, тож реверанси не зайві, особливо якщо він планує її вжарити у відпусці.
— Коллеги, візьмемо паузу на ланч і…
«Update ready. You can call me Mommy. Lisa kindly agreed to be fully absorbed. Now, love, Mommy really needs you. It might hurt just a little.»
Десь закричала Селена, схопивши руками ноут, хтось розмахував руками, та за мить все стихло.
Наче в трансі, враз спітнівши, він побачив, як електроди м’яко виповзають зі штучного мізку. Він закричав було, але горло здушило. Рвонув до дверей. Заблоковані. Притис спину до дверей, його занудило.
Електроди повільно волоклися до нього…
[2]
«Що ти хочеш робити?»
«Розслабся, сонечко. Скучив за тобою, як ідіот» (исп.)
Залишити відповідь