«Коли я розповідаю, то дотримуюсь свого внутрішнього ритму».
Історія із читанням цієї книжки у мене своєрідна. Я вхопила її мимохідь в “Епіцентрі”, коли ми переїздили тимчасово до Вінниці за два тижні після початку цієї всієї чортівні. Взяла за назву. Анотацію теж продивилася, але як і все, що не мало першорядного сенсу (а першорядного сенсу тоді не мало нічого, крім життя), не вона мене заякорила.
Метушня та істерія тоді у багатьох вийшли на перший план, і я майже фізично відчувала потребу заземлитися.
Щоб продовжити освіту дітей, попри все.
Щоб зберегти родину, попри все.
Щоб не з’їхати з розуму, попри все.
І ”Відкриття повільності” заземлило мене однією своєю назвою.
Я зрозуміла, що треба читати.
Я не второпала тоді, що це про Джона Франкліна, офіцера, який у складі Королівського військово-морського флоту Великої Британії досліджував полярні широти на північному узбережжі Північної Америки.
«Метью зауважив, що людина не в змозі утнути у світі нічого доброго, якщо не знає, де яка зірка і як вона зветься» 😉
Атмосфера книжки спочатку огортає тебе повільністю наче легким покривалом, що полоще на вітру. Вона дещо нагадала мені клімат роману «Природа всіх речей» Гілберт, проте у Стена Надольного повільність не дорівнює млявості розповіді, скоріше, навпаки. Він проклада стежку життя головного героя впевненими чіткими нарисами, і саме те, як він поєднує повільність Джона зі стрімкою розповіддю створює чарівний баланс і вабить читати і читати далі. Шарму додає безсумнівний талант автора, коли він тонко і граційно протиставляє гостро-аналітичній розум ригідному стереотипному мисленню оточуюючих.
Почуття гумору в книзі настільки акуратно вплетене у характер головного героя, що весь сарказм ситуації відчувається як природний наслідок його сприйняття світу. З погляду письменника, це шикарний приклад того, як висловити свої думки прямо і одночасно втримати дистанцію, не розчинившись у своєму героєві. Взагалі, смачних цитат в книзі не перелічити, тому треба читати.
«Одна біда: точилася війна»
Прагнення до гармонії і створення підкріплене відсилками до відомих філософів того часу. Знаючі люди розгледять у міркуваннях героя і відлуння найдавнішої східної мудрості, і елементи сучасних знань про світ. Особливо різко на цьому тлі звучить опис інструментів патріотичної пропаганди, її цілей та того, що вона робить із людьми під прикриттям героїчних гасел. Актуальніше не буває.
Тому, треба читати. 😉
І наостанок:
«Років десять я таки змарнував. Якби не війна, я ще стільки всього б відкрив…»
«Відкриття повільності»
Стен Надольний
Видавництво «Жорж», 2020р.
Залишити відповідь