В фемінітиві, бо… Бо хочу і пишу!
Як не банально, я починала із «Як читати книги» Стівена Кінга. Гайд по читанню такий: по главі на тиждень, Неспішно, повільно, аналізуючи написане.
Остання глава дуже щімка, до речі. Хустинку треба.
«Велика магія» від Елізабет Гілберт.
Не всі її книги мені подобаються, але і Кінг не так щоб всім і душка. Тим не менше, обидва знають, про що пишуть. Це книга-натхнення, її просто варто поставити на поличці і, як накриє, відкривати в будь-якому місці. Глави короткі, але потужно заряджені.
Не встиг подумати, що ти жахливо пишеш, а відкрив книгу, і ти вже геній.
«Дзен в мистецтві написання книг», Рей Бредбері.
В мене електронна російська версія.
Як і в Кінга, це частково історія життя, тому що обидва письменники не поділяють себе та письменника у собі. Цим пронизано все, чим вони дихають, тому й книги їх так сильно й потужно впливають на незміцнілий письменницький розум.
Це майже художня література, але кожна порада там – на вагу золота.
«Вітрило для письменника» від Урсули Ле Гуїн.
Теж російською тільки знайшла.
Гід у техніку та режим оповідання. Розбір цілих шматків текстів відомих творів з її коментарями, причому пише вона влучно, яскраво. Де гнати вперед, а де гальмувати. Де закрити рукопис та поїхати у відпустку.
Як ви яхту назвете…
Мій безумовний фаворит – Wonderbook: The Illustrated Guide to Creating Imaginative Fiction від Джефа Вандермеєра.
Я не знаю, що тут писати. Ця книга краща за всі письменницькі курси. Вона містить структурований і одночасно хаотичних підхід до письменництва, шикарні есе відомих майстрів, написані спеціально для цього проекту, відверту і пряму критику традицій і водночас спонукання до дисципліни. Кришозносні ілюстрації перегортають ваш світ з ніг на голову, і вам це подобається.
Я переклала уривок про діалоги, але насправді періодично рвусь перекладати звідти все підряд. Моя настільна книга, муза і інквізитор, два в одному.
Неймовірно красива мова.
Elements of Style, William Strunk.
Так, англійською. Хто може, читайте. Трошки задротова, але неймовірно правильна.
Вона більшістю про правильність писання. Так, трохи і про англійську граматику, але це мізер. В основному – про логічність і красоту викладання на письмі ваших думок.
Дуже дисциплінує. Бо не завжди вам впаде з неба гарний літредактор.
Writing Crime and Suspense Fiction, Lesley Grant-Adamson
Вона в мене є в електронній версії російською. Скажімо так, це непоганий теоретичний екскурс у світ написання детективів і трилерів. Є особливості, які притаманні суто цим жанрам, і про них варто дізнатись перш ніж ви поринете в творчій безлад.
І є ще дві цікавих фікшн-позиції, які я б порадила:
«Правда про справу Гаррі Квеберта», Жоель Діккер, там досить багато про письменницькі кроки, хоча це детективна історія.
«Усі в моїй родині — вбивці», Бенджамін Стівенсон. Саркастичний діалог автора із читачем проводить крізь моменти формування сюжету, пізнавально. Мені за цим всім навіть не принципово було дізнатися про вбивцю, але він жирно показує, як правильно розкидати натяки, як відкидати зайве, а що потім може згодитися.
Залишити відповідь